Братство Святого Іоанна Предтечі Господнього
Fraternitas Sancti Ioannis Praecursoris Domini
Братство Святого Іоанна Предтечі Господнього (Fraternitas Sancti Ioannis Præcursoris Domini — FSIPD) — це публічне благочестиве об'єднання, яке єднає духовенство та віруючих східних католицьких церков, вірних традиційній католицькій доктрині та Літургії.
Братство для католиків східних обрядів, ревнителів Церковної Традиції, це «духовний дім» в Граді Божому, «місце порятунку» і служіння у Христі «кожен тим даром, який отримав, як доморядники всілякої Божої ласки» (Петро. 4.10.). Це служіння, засновано на інтегральній католицькій вірі, вільній від неомодерністських і ліберальних псевдовчень.
Братство засноване і благословенне вірним традиційному вченню Католицької Церкви вікарним єпіскопом на службі Священицького Братства Св. Пія Х (FSSPX), Преосвященним Бернаром Фелле (фр. Bernard Fellay), на прохання кліриків і мирян Протопресвітеріата латвійських католиків візантійського обряду, з огляду на «необхідність» («necessitas») і по праву «замісної юрисдикції» («iurisdictio suppletiva»). FSIPD ніяк не ставить під сумнів законну владу єпіскопів призначених Папою Римським — Вікарієм Христа і Видимою Главою Церкви Христової, поза Якої немає спасіння. Одначе, виявлення незгоди зі зловживаннями владою, що впливає на благо Церкви, члени FSIPD вважають своїм законним правом і навіть обов'язком (кан. 15 CCEO).
Головна духовна мета Братства в зберіганні триєдиного закону Церкви, що виражений максимою — «Lex credendi, Lex orandi, Lex vivendi» («Закон віри, закон молитви, закон життя»), а також сприянню спасінню душ людських, за допомогою:
— «віри Вселенської Церкви, яку передав Господь, проповідували апостоли, зберегли Отці» (свт. Афанасій Олександрійський);
— святих Таїнств, богослужіння та молитви в їх традиційній формі і на сакральній мові Церкви, невіддільних від віри: «Lex credendi legem statuat supplicandi» («Закон молитви встановлює закон віри» – св. Проспер Аквітанський);
— життя, що відповідає вимогам моральної чистоти і євангельської святості, яке цілком знаходиться в згоді з вірою в Божественне Одкровення, що зберігається Церквою в священному Писанні і священній Традиції, як фіксованому досвіді, заснованому на дії Святого Духа в народі Божому; життя, пронизаного молитвою, яке перетворюється у безперестанну Літургію. «Як живемо, так і молимося, як молимося, так і живемо».