Святий Пій Х

(1835 - 1914)

Святий Пій ХДжузеппе Мелькіоре Сарто народився 2 червня 1835 року в Рієзе, поблизу Тревізо (Північна Італія) в родині розсильного (поштаря) міської управи Джованні Баттіста Сарто (1792-1852) і кравчині Маргарити Сансон (1813-1894). Навчався у католицьких семінаріях у Тревізо й Падуї. 19 вересня 1857 висвячений у субдиякона, 27 лютого 1858 — у диякона. 18 вересня 1858 приняв сан священника (у віці 23 роки). Першим місцем служіння дон Джузеппе було містечко Томболо, між Риезе і Кастельфранко. У травні 1867 року дон Джузеппе Сарто був призначений настоятелем в Сальцано. В 1875 році місцевий єпископ призначив його каноніком собору і канцлером єпархії Тревізо, а також ректором семінарії Тревізо і екзаменатором духовенства. Після смерті єпископа дон Джузеппе був керуючим єпархією по червень 1880 р.

10 листопада 1884 Папа Лев ХІІІ призначає його єпископом Мантуї і 16 листопада кардинал Пароккі звершує єпископську хиротонію в Римі. 12 червня 1893 Джузеппе Сарто на консисторії призначений кардинал-пресвітером і 15 червня — Патріархом Венеції.

Після смерті Лева ХІІІ 20 липня 1903, Конклав 4 серпня обрав Папою Джузеппе Сарто, який взяв ім'я Пійблагочестивий») та девіз «Omnia instaurare in Christo» — «відновити все у Христі» (Еф. 1:10). Урочиста коронація відбулась 9 серпня 1903.

Під час його понтифікату (11 років і 16 днів) Папа Пій Х повинен був вирішити багато важливих питань у Церкві.

Його часто називають «Папою Євхаристії». Глибоко вшановуючи Пресвяте Таїнство, завдяки Його об'єднавчій силі, Пій Х особливо прагнув по-справжньому «відновити все в Христі», і закликав усіх католиків якнайчастіше приймати Святе Причастя і готувати дітей до раннього і свідомого прийняття Євхаристії.

Його любов до Літургії призвела до літургійного оновлення. Він заснував Папський інститут Духовної музики, завданням якого було збереження незмірних багатств католицької літургійної музики; фактично відновив практику григоріанських співів. За його часів заново були видані Римський Миссал і Бревіарій.

Папа Пій Х турбувався про добрий вишкіл і святість священиків, навчання катехизму; звернув увагу на поважну роль традиції томізму та схоластики; заснував у Римі Папський інститут Біблії.

Він сміливо обороняв доктрину віри католицької, зберігаючи Традицію в Церкві. Папа жорстоко боровся проти модернізму — одного з найбільших лжевчень, яке загрожує Церкві в останній час, — сучасного екуменізму та лібералізму.

Папа відстоював першість і вільність Церкви.

Папа Пій Х звершив чотири канонізації і проголосив 73-х блаженних; призначив 50 кардиналів протягом семи з 12 ним проведених консисторій, написав 18 енциклік.

Папа Пій Х дуже дбав про католицький Схід та підтримував діяльність митрополита А. Шептицького.

Життя святого Папи було цілковито віддане Богові. Св. Пій X виділявся батьківською любов’ю, справжньою смиренністю та простотою, але непохитністю та строгістю у питаннях віри та поклоніння Богові.

Папа Пій Х помер 20 серпня 1914.

Вже у 1923 Папа Пій ХІ почав офіційний процес щодо вивчення життя і праць свого попередника з метою наступної беатифікації. 3 червня 1951 Папа Пій ХІІ долучив Пія Х до сонму блаженних і канонізував цього великого Намісника Христового 29 травня 1954.

День літургічного вшанування Папи Св. Пія Х — 3 вересня.