о. Др. М. І. Любачівський

Катехизм для парохів

Виданий за припорученням святішого вітця папи Пія V

На підставі декретів св. Тридентійського собору

epub mobi

Розділ 8

«І в Духа Святаго, Господа животворящаго, іже от Отца і Сина ісходящого, іже со Отцем і Сином сопокланяєма і сославима, глаголавшаго пророки»

В цьому артикулі віри отці собору застановляються над третьою Божою Особою, над Святим Духом. Очевидно, що наука про Триєдиного Бога була б неповна, коли б ми не розважали про цю Божу Особу. Вже св. ап. Павло, прийшовши в Ефе3, не хотів позволити на те, щоб ефезяни не знали нічого про Святого Духа, тож повчивши їх про Нього, клав на них руки і ті, що вже були прийняли Йоаново (Хрестителя) хрещення (покаяння), приймали Святого Духа і так само як і апостоли на Сошествіє Святого Духа пророкували. (Діян. 19, 1-7).

Значення слова Святий Дух

Тою назвою можна називати кожну Особу Пресвятої Тройці, тому що Бог, а затим і кожна Божа Особа є духом і до того найчистішим, найсвятішим духом. Далі, й ангели, це духи, а що без гріха, то й вони святі, їх також можна назвати святими духами. Однак ця назва властива третій Божій Особі, приходить дуже часто в Святому Письмі так Нового як і Старого Завіту. Тепер у Святому Письмі, щоб відрізнити Святого Духа від інших духів (ангелів), пишуть, коли йде бесіда про третю Божу Особу, великою буквою.

І так у Псальмі 50: «і Духа Твойого Святого не відніми від мене.» (Пс. 50, 13). «Хто би пізнав Твою волю, якщо б Ти не дав йому мудрості і не послав йому з неба Твойого Святого Духа.» (Премудр. 9, 1). А в Новому Завіті ставиться Святого Духа на рівні з попередними Божими Особами: «Ідіть і навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа.» (Мат. 28, 19). Або коли Преч. Діва Марія почала Ісуса: «бо що в ній (Преч. Діві) зачалось, є від Святого Духа.» (Мат. 1, 20). «Дух Святий найде на тебе і сила Вишнього тебе осінить, тим і те, що вродиться, зватиметься Сином Божим.» (Лк. 1,35).

Не маємо іншого слова на означення третьої Особи Божої, тому що ми не знаходимо вислову на походження третьої особи. Як знаємо, другу Божу Особу називаємо Божим Сином, тому що вона походить від Бога Отця, через родження. А що в нас те все, що походить від другого через родження, називається сином, проте і другу Божу Особу називаємо — Сином. Знову ж походження Святого Духа це — любовне дихання, — чи процес-походження, на те ми не маємо особлившого вислову, проте не можемо знайти спеціяльного слова на те означення. Наші поняття творимо на основі нашого досвіду з видимого світу. А що в видимому світі не маємо подібного прикладу, бо за виїмком родження не маємо іншого способу доходження одного від другого, тому й такого походження не можемо назвати Як ми вже говорили, Святий Дух походить від любовного дихання Бога Отця і Бога Сина, тобто від любовного акту двох Божих Осіб походить третя Божа Особа, особова Божа любов — Святий Дух.

Це загальне означення — Святий Дух пояснюється також тим, що Він вливає в нас життя духове і без Його помочі, без подиху Його Божої ласки, ми не могли б зробити нічого заслуговуючого на вічне життя. Тобто наше духове життя було б неможливим без Його інспірації— надхнення. Бо Він своєю ласкою не тільки помагає нам іти дорогою життя, робити добрі діла, але також піддає нам спасенні гадки. Він просвічує наш розум, щоб ми пізнали, що є добре, а що зле; спонукує нашу волю, щоб вибирала добро, те, що їй розум як добро предложив, дає нам поміч у виконанні добрих діл, а вкінці спомагає у видержанні в добрі.

Святий Дух є рівний в усьому Бог — Отцеві й Бог — Синові

Вже з місць Святого Письма виразно видно ту рівність між трьома Божими Особами. Це виразно виходить також із самого символа віри, де про всі Божі Особи говориться, як про щось одного: Вірую в одного Бога Отця, Сина і Святаго Духа, додаючи про кожну особу тільки ті прикмети чи діла, що ними вона назовні відзначається, чи пак, означається.

У Святому Письмі, як уже сказано, говориться про Святого Духа, як про Бога, однаково: «Ананіє, чому спокусив тебе сатана збрехати Святий Духові... ти не збрехав перед людьми, але перед Богом.» (Діян. 5, 3)., св. Петро виразно називає Святого Духа Богом. На іншому місці св. Павло, вияснюючи ділання Святого Духа Коринтянам, каже: «Між даруваннями є різниця, Дух же той самий, і між служеннями є різниця, а той сам Господь. І різниця є між працями, а один Бог, що робить усе для всіх... все це дійствує один і той же Дух, уділяючи кожному як хоче.» (1 Кор. 12,4). Як бачимо, апостол уживає на переміну слів — Бог і Святий Дух, чим хоче сказати, що це щось одного. Де-інде знову цитуючи пророка Ісаію: «І відказав мені: Йди до цього народу і скажи їм... Бо запеклось серце в того народу і тяжко чують вухами, та й позакривали свої очі, щоб очима не побачити і вухами не почути.» (Іс. 6, 9). Додає: «Дух Святий добре сказав через пророка Ісаїю.» (Діян. 28, 25). Ісус Христос кажучи до апостолів, щоб йшли і навчали всі народй, хрестячи їх у ім’я Отця і Сина і Святого Духа, також рівнорядно кладе всі три особи, св. Іван каже: «Три свідчать на небі: Отець, Син і Дух Святий і ті три є одно.» (1 Йо. 5, 7).

Із того, що приписується Святий Духові, також свідчить про Його рівність іншим Божим Особам. Наше тіло є Його святинею (1 Кор. 6, 19). Він освячує нас (2 Сол. 2, 12), оживляє (Йо. 6, 64), зглибляє Божі таїнства (1 Кор. 2, 10), говорить устами пророків (2 Петр. 1, 21), є всюди присутний (Премудр. 1, 7). Все те можна говорити тільки виключно про Бога, тож тим самим Святий Дух мусить бути правдивим Богом.

Святий Дух є особою різною від Отця і Сина

Мимо того, що в усьому Він є рівний, ба навіть є одно, тобто тої самої Божої природи, все таки як особа Святий Дух різниться від Отця і від Сина. Вже в формулі хрещення виходить ця різність між особами при помочі злучки «і». Вона вправді зазначує рівнорядність осіб, але також їхню різність. Подібно й св. Павло в листі до Коринтян: «Ласка Господа Ісуса Христа, і любов Бога і Отця і участковання Святого Духа, нехай буде зі усіма вами.» (2 Кор. 13, 13). Отже, кожній Божій Особі додає її особливший атрибут (прикмету), а тим самим уважає їх різними. Те саме й отці собору в боротьбі проти єретика Македонія додають слова, що слідують у артикулі, називаючи Святого Духа, Господом, що оживляє все, що походить від Отця і Сина і що має однакову славу з тими особами. Отці називають Святого Духа животворящим, тому що всі ласки походять від Нього. А як знаємо, ласка оживляє гріхом умершу душу, або дає їй продовження життя, тобто удержує її при житті і тому той, хто дає їй ласку, або іншими словами той, що дає життя душі, той що дає їй силу далі витривати в добрі, слушно називається животворящий, то значить той, що дає життя.

Походження Святого Духа

Про родження вже знаємо, тобто про походження Бога Сина від Бога Отця. Тепер маємо дізнатися про інше походження, вже не від одного принципу, але від двох, що його не зустрічаємо в природі, тобто про дихання, чи їіро походження Святого Духа. Ми вже знаємо, як походить Бог Син. Бог Отець розважає свою природу, себе самого. Своїм безмежним Божим розумом обхоплює себе як найсовершенніше, пізнає все, що тільки можна пізнати про себе. Й те найсовершенніше пізнання наче віддзеркалює якнайсовершенніше ціле єство Бога Отця, є Його найсовершеннішим образом. Це пізнання себе самого, це є божественне родження. А той совершенний образ Божого єства в умі Бога Отця, це Друга Божа Особа — Божий Син. Тому однак, що те пізнання боже Бога Отця себе самого — своєї природи остається у нутрі Божого єства, мусить бути особовим. Проте, й те Боже пізнання є особою, особовою Божою Мудрістю, Словом Божим, Божим Сином. А тепер те пізнання, Божий Син, совершенний образ Бога Отця глядить на свого родителя — Отця, так само як і Отець глядить на свого Одинородного Сина. Ті дві Особи Божі бачать себе взаїмно, видять ті безмежні свої совершенства і з цього родиться в них безмежна любов одного до другого, Отця до Сина і Сина до Отця. Це є вже друге ділання у нутрі Божого єства, любовне дихання обох Божих Осіб взаїмйо до себе. А тому, що як вже перед тим сказано, кожне ділання у Бога внутрі є особовим, проте так само і любовне дихання Отця до Сина і Сина до Отця мусить бути особою. Проте, й те дихання, це другий спосіб походження в Бозі, а його терміном (осягненням) є третя Божа Особа — Святий Дух. Різниться те походження від попереднього тим, що в попередньому — родженні був лише один принцип — Бог Отець, що себе совершенно пізнавав. У другому походженні є вже два принципи, бо з одної сторони Бог Отець, а з другої Бог Син. І ті два принципи вже не пізнають себе взаїмно, але й любляться найсовершенніше, Божою любов’ю, а терміном тої любови є Божа Особа Бог Дух Святий. Отже, як ми бачили, Він походить від двох принципів, тобто Бога Отця і Сина. Підчеркаємо цю правду тому, що «православні» оспорюють її, кажучи, що Бог Дух Святий походить тільки від Бога Отця, а не від Сина. Що згідно з нашим поясненням не є правдивим, бо до любови треба не тільки особи, що любить, але й предмету, що його вона любить. Так само і у нашому випадку, де особами є дві Особи Божі, та й предметами є вони також для себе взаїмно.

Докази на ту правду маємо в Святому Письмі зі слів самого Ісуса Христа: «Він мене прославить, бо від мойого одержить.» (Йо. 16, 14). А той, хто дістає щось від другого, в тому від нього зависить, а далі, коли розважимо, то й походить. Часто говориться про Святого Духа, що Його посилає Бог Отець, але також, що Його посилає Бог Син. З того видно ясно, що дві перші Особи Божі виступають як рівнорядні принципи у відношенні до Святого Духа. св. ап. Павло в листі до Галатів: «Бог післав Духа свого Сина у ваші серця, що кличе: Авва-Отче.» (Гал. 4, 6). А євангелист Матей: «Не ви говоритимете, але Дух Вашого Отця.» (Мат. 10, 20). Так само і Ісус Христос на останній вечері каже: «Утішитель, що Його вам пошлю, Дух Правди, що походить від Отця, Він свідчитиме про мене» (Йо. 15, 26). Або знову де-інде говорить про Святого Духа: «що Його Отець пошле в мойому імени» (Йо. 14, 26). Отже, ясно видно, що Дух Святий походить однаковим способом від обидвох Осіб Божих, тому що вони без розбору називають Його своїм, чи пак без розбору Його посилають.

Всі ласки, що ми тут на землі дістаємо, походять від Святого Духа. Вправді, посилання ласк, тому що є діянням Бога назовні, належить до Пресвятої Тройці, тобто до всіх трьох Божих Осіб. Одначе тому, що кожна Божа ласка, це діло Божої любови і тому, що Святий Дух це особова Божа любов, тому і Йому в особливший спосіб приписується роздача ласк. Крім інших ділань Святого Духа як оживлювання (від чого походить і прикметник, що його зустрічаємо в Символі Віри: «животворящаго»): «Дам вам Святого Духа і житимете.» (Єзек. 37, 6). Пророк Ісаїя вичисляє ще й інші головні ділання Святого Духа, так звані дари Святого Духа: «дух мудрости і розуму, дух ради і сили, дух знання і побожности, дух страху божого.» (Іс. 11,2). Всі ті дари Святого Духа дістаємо, щоб ми могли вести справжнє християнське життя.

Три Божі Особи, хоч є щось одно, коли візьмемо під увагу їхню Божу природу — є один Бог, зате як особи різняться. Й так Бог Отець різниться від прочих двох Осіб, що Він є нероджений. Бог Син різниться тим, що Він є роджений від Отця, а Бог Дух Святий різниться тим, що Він походить від Отця і Сина.