о. Др. М. І. Любачівський

Катехизм для парохів

Виданий за припорученням святішого вітця папи Пія V

На підставі декретів св. Тридентійського собору

Свобідний переклад на підставі Латинського Оригіналу із узглядненням візантійського обряду
зладив о. Др. М. І. Любачівський

Видання Львівської Архиепархії УГКЦ
Нью-Йорк — Мюнхен — Львів 1998

Передрук за виданням:
о. Др. М. І. Любачівський КАТЕХИЗМ для парохів
Нью-Йорк — Мюнхен 1961
Редакційне опрацювання: о. Др. Леонід Костко

Частина друга — Святі Таїнства

Про Святі Таїнства загально

Значення слова “Таїнство”

Само слово таїнство, або «САКРАМЕНТУМ» в латинській мові вживалося вже давно, ще в римському війську. Означало воно зобов’язання, до якого хтось зобов’язувався присягою. Тому й та присяга, що її складали жовніри на знак послуху державі, звалася — таїнство, сакраментум.

У церковних письменників це слово мало інакше примінення. В них це слово подібно як грецьке слово «містеріон» означало святу й укриту річ. Святі таїнства, це видимі знаки (видимі нашими змислами), що об’являють назовні невидиму ласку, якої вони уділяють. У перших часах християнства було багато більше Таїнств, тобто укритих річей, що їх об’являли назовні видимими знаками. Як знаємо, перші християни були переслідувані поганами, тож не могли явно розпізнавати себе, чи явно писати до себе. Та не лише з огляду на переслідування вони укривали свою науку, але також із огляду на те її укривали під символами, щоб не дати її на посміх поганам. Символи, знаки, які для втаємниченого давали сейчас спромогу пізнати, про що йшлося. Такими таїнствами були: знак риби, якому відповідало слово грецьке ІХТІОС, що означало: Ісус Христос, Божий Син, Спаситель. Подібними знаками були: хрест, якір, агнець. Проте, як вже передше сказано, ті знаки об’являли назовні щось святого, щось укритого для покликаних. У святих Таїнствах, можна би сказати зі святим Григорієм: Божа ласка уділяє спасіння під заслоною змислових (доступних змислам) знаків.

Дефініція святого Таїнства

Святі Таїнства — це знаряддя для вжитку святої Церкви, що служать до уділювання ласк для її вірних. Вони служать так на привернення освячуючої ласки тому, що її втратив, як і на побільшення ласки в того, що її вже має. Проте, щоб вже дати точну дефініцію, точне означення того, що то є святе таїнство, скажемо зі св. Августином: «Таїнство, це знак святої речі.» (Царство Боже 10, 5.) Або іншими словами: «Таїнство це видимий знак невидимої ласки установлений Христом для нашого спасіння.»

Знак

Є речі, що підпадають під наші змисли, тобто такі, що ми можемо пізнати змислами. Вони діляться на дві групи: Перша група, це ті речі, що є зрозумілі самі в собі й самі себе означають. Друга група це ті, яких ціллю є означати, чи узмисловлювати щось іншого. Так приміром, наша мова, письмо чи що-небудь іншого це знаки, які підпадають під змисли (слух, зір), але мають служити для означення якоїсь іншої речі. Приміром, мовою висловлюємо наші гадки, що їх інакше ніяк не можна було б пізнати. Це найкраще видно з цього, що той хто не розуміє даної мови, ніяк не розуміє того, що другий хоче йому розказати. Проте, мова буде видимим знаком нашої невидимої гадки, чи ідеї.

Так само й Святі Таїнства є знаками, тобто є річно установленою, що підпадає під змисли, що своєю подібністю представляє те, що Бог при помочі своєї невидимої, Божої сили ділає в душі того чоловіка, який дане таїнство приймає. Ось приміром святе таїнство Хрещення, зовнішнім поливанням, чи як то було давніше цілковитим погруженням у воді, означає, що як вода змиває всякий бруд із тіла, так само й сила Святого Духа змиває всякі плями гріха з нашої душі. Бо дійсно в цьому самому часі, коли вона обливає тіло того, що хреститься, Божа ласка обмиває його душу від первородного гріха, коли це немовля; а від первородного гріха й від особистих гріхів, коли це дорослий чоловік, який вже уживає розуму і має особисті гріхи. Що до погруження в воді, то воно означає смерть грішника, символізує рівночасно смерть гріха, усунення його з душі, а його вихід опісля з купелі Хрещення, означає народження до Божої ласки. Це дуже досадно підчеркує св. ап. Павло: «Бо ми погреблися з Ним через Хрещення у смерть, щоб, як Христос устав із мертвих славою Отця, так і ми ходили в обновленні життя» (Рим. 6, 4).

Знак святої речі

З досвіду знаємо, що є знаки природні, на яких вид сейчас заключаємо про річ, яку вони представляють. Приміром дим, сейчас означає приявність вогню. Той знак називаємо природним, бо він незалежно від людей, не установлений ними (як приміром наша мова, слова, які уживаємо на означення речей) означає чи радше звіщає нам про вогонь. Про такі знаки знаємо з нашого досвіду; а про знаки умовні, видумані людьми, дізнаємося чи з навчання чи в якийсь інший спосіб.

Та побіч знаків, які установили люди, є ще знаки, що їхнім автором є сам Бог. Ці знаки Бог дав людям, щоб означали чи пригадували їм дещо. Так приміром свято «Опрісноків» у жидів, чи «Пасхальне ягня» мало їм завжди пригадувати на їхній вихід із єгипетської неволі, і т.п. Подібні до тих Божих знаків є і Святі Таїнства. Вони є установлені Богом (не вигадкою людей!) нате, щоб спричиняли в нас це, що вони означають. Отже, вони не лише пригадують на якусь подію в Божому провидінні, але спричинюють те, що назовні показують. Так у таїнстві Хрещення поливання водою получене зі словами: «хрещається раб божий Н. Н. во ім’я Отця і Сина і Святого Духа» не лише означає зовнішнє очищення тіла від бруду, але також спричинює обмиття, очищення душі від гріха первородного й від особистих гріхів, коли той, що приймає це таїнство, їх мав.

Різниця між Таїнствами й іншими святими знаками

Та є багато річей, які можна підтягнути під спільну назву «святого знаку». Також є багато святих речей, що не мусять бути через те святими таїнствами. Тому для розрізнення повторяємо, що святе таїнство — це якась річ підпадаюча під змисли, що з Божої установи має силу не лише означати, але також уділяти святість цьому чоловікові, що її приймає. Проте, ясно стане кожному, що хрести, ікони й тим подібні речі, хоч є святими знаками, святими річами, однак їх не можна ніяк назвати святими таїнствами.

Різнорідні значення Святих Таїнств

Святі таїнства, містичні знаки установлені Богом, мають означати не лише якусь одну річ, але противно більше річей разом. Святі таїнства, що означають нашу святість і праведність, означають рівночасно і інші речі дуже тісно сполучені зі святістю, а саме терпіння Спасителя, що є причиною нашої святости, вічне життя, вічне щастя в небі, що до нього начеб до ціли спрямована наша святість. Тому кожне таїнство означає річ минувшу, терпіння Спасителя, що є її причиною, річ сучасну, наше освячення й річ майбутню, вічне щастя, що є ціллю нашого освячення. Ця річ не є лише думкою. Це знаємо з того, що вже Святе Письмо говорить виразно про неї: «Ми що в Христа охрестилися, в смерть Його охрестились» (Рим. 6, 3). Отже, ясно Святе Письмо вказує на те, що Хрещення, це знак, що пригадує терпіння й смерть Спасителя. А дальшими словами: «Бо погреблись ми з Ним через Хрещення у смерть, щоб як Христос устав із мертвих славою Отця, так і ми в обновленні життя ходили» (Рим. 6, 4) вчить нас про те. що Хрещення вливає в нас Божу ласку, яка дає нам силу зачинати нове життя. Та й вкінці додаючи: «Коли ми з’єднані подібністю Його смерти, то будемо з’єднані подібністю й воскресіння» (Рим. 6, 5) вказує що Хрещення означає також вічне життя, яке ми зможемо осягнути при помочі цього таїнства.

Причини установлення Святих Таїнств

Ісус Христос установив Святі таїнства з огляду на нас, з огляду на нашу змислову природу. Ми не можемо пізнати нічого, що не дійде до нашого розуму при помочі змислів через речі, що підпадають під змисли. Тому й Ісус Христос хотів із-за своєї доброти супроти нас, узмисловити нам цю силу, яка спричинює наше освячення й нашу праведність при помочі підпадаючих під змисли знаків.

Друга причина це та, що ми не так дуже скоро віримо в те, що нам Бог обіцяє. Тому вже від самого початку Бог старався пригадувати людям на свої обітниці при помочі різних знаків, як чуд чи пророцтв. Подібно й Ісус Христос обіцяючи нам прощення гріхів, уділення освячуючої ласки потверджує те знаками, що можуть справді переконати про додержання своєї обітниці.

Третя причина: Святі таїнства це засоби, знаряддя, що при їх помочі Спаситель зсилає свої ласки, які заслужив своєю смертю на хресті. Тому й Ісус лишив ті Святі таїнства наче ліки для нас на те, щоб ми вживали їх із вірою в Нього, а Він напевно поможе нам своєю ласкою що її, послушні Його слову, приймаємо.

Святі таїнства є далі знаками, що при їхній помочі можна розрізнити вірних від поган. Кожне товариство людей мусить мати якийсь видимий знак, по якому може пізнати своїх членів і відрізнити їх від тих, що до нього не належать. Святі таїнства подвійно надаються до цього. Вони найперше точно відрізняють вірних від поган, а далі лучать вірних чимраз більше нерозривною святим зв’язком.

При помочі святих таїнств ми виявляємо назовні нашу віру так як того вимагає св. Павло: «Бо серцем вірується на праведність, а устами визнається на спасіння» (Рим 10, 10). Святими таїнствами найкраще визнаємо нашу віру. Хрещенням визнаємо віру в те, що силою обмиваючої нас води наступає очищення душі з гріхів.

Матерія й форма Святих Таїнств

Кожне таїнство складається з двох елементів: один називається матерією, а другий формою. «Матерія — це, звичайно, щось матеріяльного підпадаючого під змисли, як вода при Хрещенні, святе Миро при Миропомазанні, олива при Єлеопомазанні і т.п. А слова, які уживає той, хто уділяє, які лучаться в одно з матерією при уділюванні святого таїнства, це її «форма». Подібно називає її святий Павло: «...і Христос полюбив церкву й віддав себе за неї, щоб освятити її, очистивши купіллю в слові» (Еф. 5, 25).

До матерії додається слова, так звану форму, щоб тим значніше вийшло значення того обряду, що його довершується в святих таїнствах. Слово є найбільш ясним із усіх знаків. Тому якщо би при святих таїнствах уживалося лише матерії без слова-форми, тоді означення її було би більше або менше неясне. Приміром при Хрещенні само поливання водою могло би цілком добре означати звичайне обмивання, й якщо би до цього не прийшла форма: «хрещається раб божий...» ніхто невтаємничений, не міг би спостерегти, що якраз через те поливання довершується святе таїнство, яке змиває з душі людини первородний гріх, святе таїнство Хрещення. Коли ж, однак, додамо конечні до цього слова, тоді кожний, що хоч трохи знає про науку Церкви, сейчас бачить, яке святе таїнство довершується.

В цьому наші Святі таїнства перевищують таїнства, що їх мали жиди. В них не було цієї точно означеної форми і тому їхні таїнства остали темні і неясні. Наші таїнства противно, мають так ясно означену й спрецизовану матерію й форму, що якщо хто не вжиє їх згідно з установленими приписами, тоді навіть не може уділити таїнства, а той обряд, що він уділяє, не звертаючи уваги на всі приписані слова чи рубрики, навіть не є таїнством, не має жодних наслідків. Такі то отже, є части кожного святого таїнства, що творять його природу й складаються на його будову.

До таїнства крім матерії й форми належать ще особливіші обряди й їх не можна опустити без гріха, хіба що в випадку конечної потреби. Вони вправді не зміняють, ані не впливають на важність святих таїнств, бо не належать до суті таїнства, все-таки з установи святої Церкви й довговічного звичаю всі мусять їх заховувати. Вже від самого початку свого існування свята Церква уділяла Святі Таїнства із великими, урочистими обрядами, щоб в той спосіб призвичаїти людей трактувати святі речі з почестю. Всякі обряди приводять кожному вірному на гадку, що на його очах діється щось важного, щось святого, і цілком інакше відносяться люди до цього таїнства, як коли б при її уділюванні не було тої торжественности. А далі урочистий обряд дає змогу піднести розум тих, що його бачать, до річей позасвітових, надприродних, та й сам їхній вид викликує в людини любов і віру в них. Тому й доброю справою було б, коли б всі вірні точно знали, що представляє обряд кожного таїнства, та й що вона кожному, хто її приймає, уділяє.

Маємо сім Святих Таїнств

Це число сім святих таїнств має свою основу в Святому Письмі та в установах і одобреннях Вселенських Соборів. Чому не має їх ні більше, ні менше виходить ясно з анальогії, що заходить між природним і надприродним життям. Чоловік, щоб міг зачати своє життя, його заховати й зробити корисним для товариства потребує сім річей, що йому й вповні вистачають. Як особа, «індивідуум» чоловік мусить народитися, рости, відживлятися, лічитися на випадок недуги й скріплятися на випадок слабости. Як член товариства чи держави чоловік вимагає справедливої влади, що кермувала б ним і провадила до ціли держави, чи того товариства, що він до нього належить. А крім того, як член товариства, мусить дбати про те, щоб воно не загинуло, тобто дбати про майбутніх членів товариства чи держави.

Те все має своє примінення й в духовому житті кожного чоловіка. Хрещення, це двері чи брама до всіх інших таїнств, що в ньому ми відроджуємося в Христі. В ньому ми родимося до духового, нового життя в божій ласці, як діти небесного Отця, наслідники Небесного Царства.

Миропомазання побільшує й зміцняє сили Божої ласки. Чоловік, при помочі цього таїнства, стає воїном Христа, кріпким і готовим на всякі напади ворогів, передовсім диявола. Вже Ісус Христос сказав до своїх апостолів: «...ви ж сидіть у городі Єрусалимі, поки не одягнетеся силою з висоти» (Лк. 24, 49). Цей самий Святий Дух, що зійшов на апостолів та дав їм силу й відвагу явно виступати й боронити науку Ісуса Христа, сходить на нас у цьому таїнстві Миропомазання й дає нам силу й відвагу бути борцями Спасителя.

Святе таїнство Євхаристії, це небесна пожива, конечна для життя нашої душі, як кожна пожива є конечною для нашого тіла. «Моє Тіло є справжньою поживою, а моя кров є справжнім напитком» (Йо. 6, 56). «...так той, хто їсть мене, той житиме мною... Це хліб, що зійшов з неба... хто їсть цей хліб, житиме повік» (Йо. 6. 57). Отже, в цьому таїнстві сам Бог Ісус Христос стається нашою поживою й узалежнює наше духове життя від споживання того небесного хліба й напитку, а тим самим і наше вічне щастя в небі.

Святе таїнство Покаяння привертає життя душі, яка втратила його через смертельний гріх, а тим, що лише втратили здоров’я душі, задля малих повсякденних гріхів привертає назад здоров’я.

Святе таїнство Єлеопомазання нищить останки гріха в нашій душі й відновляє сили душі в годині смерти. Як про те говорить св. ап. Яків: «.. .а якшо має гріхи, то вони відпустяться йому» (Як. 5, 15).

Святе таїнство Священства дає єпископові й священикові владу виконувати аж до смерти церковну службу, жертву, уділяти Святі Таїнства і провадити йому поручене стадо до останньої ціли.

Святе таїнство Супружжя дає право мужчині й жінці уживати їхнього тіла на те, щоб вони співділаючи з життєдайною Божою силою приводили на світ Його поклонників, виховували їх у страсі й боязні божій, приготовляли їх на службу Богові. Та й у цей спосіб, щоб дбали про нових наслідників на землі й про майбутніх мешканців неба.

Конечність Святих Таїнств

Коли порівняємо Святі Таїнства між собою, то хоча вони всі мають у собі чудесну, Божу силу, мимо того, не всі вони однаково конечні для людини і не всі однакові під оглядом гідности.

Приміром є три Святі Таїнства, що є конечніші від всіх інших, хоча не однаково для всіх. Одиноке таїнство Хрещення є однаково конечне для всіх, як про те говорить Ісус Христос: «Хто не відродиться водою й Духом Святим не зможе ввійти до Небесного Царства» (Йо. 3, 5). Таїнство Покаяння є конечне тільки для тих, що по святому Хрещенні допустилися якогось смертельного гріха. Воно є конечне тому, що вони інакше не будуть могли уникнути вічної кари в пеклі, коли не одержать відпущення того гріха в святому таїнстві сповіді. Під кінець, таїнство Священства, хоч і не є конечне для кожного чоловіка, все таки є конечне для Церкви як загалу, бо мусить бути хтось хто приносив би Жертву, хто навчав би людей правд віри й хто уділяв би Святі Таїнства.

Хто установив Святі Таїнства?

Святі Таїнства установив Бог, Божий Син Ісус Христос, тому що Він одинокий міг їх установити. Коли так застановимося над нашим духовим життям, пізнаємо, що воно залежне від Бога, від Його ласки. Одинокий Бог є тим, що освячує людей, що робить їх із дітей Божого гніву дітьми ласки. А тому що Святі Таїнства є якраз тими знаряддями в руках Бога, що ними Він нас освячує, тож тільки Він одинокий міг їх установити. Святі Таїнства мають чудесну силу, якою проходять аж до нутра душі кожного чоловіка; а що лиш одинокий Бог може проникати серця й душі людські, то ж і слідує, що сам Бог через Ісуса Христа установив Святі Таїнства. Це Таїнство Божого провидіння потверджує вже Йоан Хреститель словами: «той, що послав мене хрестити водою, той сказав мені: На кого, побачиш, що Дух злине й стане над ним, це той, що хрестить Святим Духом» (Йо. 1,33).

Люди уділяють святих Таїнств

Хоч сам Бог установив Святі Таїнства і одинокий їх уділяє, все таки він: хотів, щоб Його знаряддям при уділюванні святих Таїнств були люди, а не ангели. Що до Таїнств маємо науку святих Отців яка каже, що в святих Таїнствах, крім матерії й форми є конечний той, що уділяє святого Таїнства, або «Тайнослужитель». Коли однак першим (головним) служителем Таїнства є сам Бог, вона нічого не тратить ані зискує на тому, який є той другий, чи другорядний тайнослужитель, знаряддя в руках першорядного Служителя Бога. Його гріхи не можуть зменшити ласк святого Таїнства, ні його праведність їх побільшити, бо вони не мають від нього своєї сили, але безпосередньо від Бога, що тільки при помочі людини сам їх уділяє. Для ствердження цієї правди сягнімо до Святого Письма. У ньому побачимо найвиразніше, що люди не можуть нічого зробити що до ласки: «Я посадив, (каже св. ап. Павло) Аполлос поливав, Бог же зростив. Тим-то ніщо й той що садить, та й хто поливає, але той хто дає ріст — Бог» (1 Кор. 3, 6). Подібно як овочевому дереву нічого не шкодить те, що його доглядає злий чоловік; його овочі будуть завжди гарні без огляду на те, хто його доглядає. Так само й людям, що наче прищепилися в Христа, з Ним зросли нічого не шкодить те, який чоловік їх вщепив. Найкращий приклад святі Отці Церкви беруть зі зрадника апостола Юди. Без сумніву, він також хрестив людей і приймав їх до святої Церкви, хоча й сам не був святий, як це пізніше показалося із його поступування. Все таки ніде в Святому Євангелії не читаємо, щоб хтось перехрещував тих, що від нього прийняли Хрещення. Зате тих, яких хрестив Йоан Хреститель потрібно було перехрещувати, як про те знаємо з листів св. Павла, що питав чи вони хрестились у Святого Духа. А якщо вони відповідали, що тільки в Йоанове хрещення, тоді св. ап. Павло клав на них руки й діткненням уділював Святого Духа. Святі Таїнства мають завжди в собі Божу силу, яку Бог вложив у них, так що вони можуть спричинити навіть смерть і вічну втрату неба в тих, що трактують їх без належної пошани. Бог грозить грішникам зате, що не додержують Його святого закону. До грішника Бог говорить: «Чому ти говориш про мої устави, й носиш у твоїх устах мій заповіт?» (Пс. 49, 16).

Коли ж Бог забороняє грішникові говорити про Божі речі, то наскільки більше каратиме тих священнослужителів, що в гріхах уділяють Святі Таїнства. Тому й священнослужителі вже заздалегідь повинні старатися набути освячуючу ласку, щоб могли гідно уділяти тих середників нашого освячення.

Наслідок святих Таїнств (ласка освячуюча)

Розглядаючи природу святих Таїнств пізнаємо рівночасно їхній наслідок, ефект. Таких наслідків у святому Таїнстві є два: Передовсім кожна уділяє ласки, так званої, ласки освячуючої. Про те говорить св. Павло: « ...Христос полюбив церкву й себе віддав за неї щоб її освятити, очистивши купіллю води в слові» (Еф. 5, 25).

Щоб однак ще більше переконати людей про силу святих Таїнств, що Він їх установив, Бог творить чуда й ними переконує людей про наслідки своїх святих Таїнств. При Хрещенні Ісуса Христа він і творить чудо, бо небо отвирається й Святий Дух у виді голуба сходить на Спасителя, та й голос дається чути: «Це є мій Син улюблений, що я Його собі вподобав» (Мат. 3, 16).

Подібно при зісланні Святого Духа на апостолів, що відповідає нашому таїнству Миропомазання. У ній особлившим способом Святий Дух сходить на того, що приймає це Таїнство, й скріпляє його душевні сили на те, щоб він міг бути правдивим жовніром Христа. Тоді, коли Святий Дух сходив на апостолів дався чути великий шум у місті, який звабив до дому, в якому перебували апостоли, багато людей. Цей шум в особливший спосіб зосередився над цим домом. Над самими апостолами появились огненні язики, які сходили з гори й осідали над головою кожного, хто був разом із апостолами (Діян. 2, 3). Тож, як бачимо, Господь видимим способом потверджує те, що Він мав на ціли установлюючи ті Святі Таїнства. І не лише те, бо зараз одержавши її, апостоли стали відважними. Вони, що ховалися зі страху перед пімстою жидів, сейчас по зісланні Святого Духа виходять на зустріч зібраному народові й не тільки, що славлять Бога різними язиками, а ще й відважно голосять «Христа Рознятого». Як уже перед тим сказано. Господь уділяє це Таїнство у спосіб доступний змислам: голосним шумом і огненними язиками звіщає приявність Святого Духа.

Як повище вже сказано, Святі Таїнства Нового Завіту, не лише символізують, але й уділяють душі приймаючого первісну чистоту, яку він мав перед гріхом. Кажемо, вони уділяють, бо в Старому Завіті були Таїнства, які лише символізували чистоту душі. Приміром жиди мали прерізні умивання й то не лише ритуальні, перед їдженням, але також такі, що мали символізувати очищення душі від гріха. Очевидно воно його лише символізувало, але того літургійного припису крім жертви за гріх потрібно було відбути особливше законом призначене очищення. Те обмивання мало символізувати очищення душі від гріха. Очевидно воно його лише символізувало, але того очищення не давало.

В противенстві до цього несовершенного діяння Таїнств Старого Завіту, новозавітні Таїнства не лише символізують, але радше назовні об’являють те очищення, що його довершують у нутрі душі.

Проте несовершенство старозавітних Таїнств говорить св. ап. Павло називаючи їх несовершенними й мізерними елементами: «Тепер же знаючи Бога, більше ж будучи пізнаними від Бога, чому звертаєтеся до немічних і мізерних елементів, яким хочете наново служити?» (Гал. 4,9). Називає їх мізерними, бо вони давали лише очищення тіла: «Бо коли кров волова й козина та й попіл із ялівки, окроплюючи осквернених, освячує тілесну чистоту...» (Євр. 9, 13). Ці Таїнства були лише знаками тих наслідків, що їх зі собою приносять новозавітні Таїнства. Бо новозавітні Таїнства, силою установи Христа Богочоловіка, черпаючи з безконечного скарбу заслуг, шо його Він зложив у святій Церкві заслуживши їх своїми страстями й смертю на хресті, уділяють ті ласки, які назовні об’являють. Вони є видимими знаками невидимої ласки. Це вже не символ ласки, як старозавітні Таїнства, але об’явлення назовні ласки ділаючої у нутрі душі.

Особливіші ласки святих Таїнств — Характер

Є три Святі Таїнства, які крім ласки освячуючої уділяють тому, що їх приймає ніколи незнищимий знак, що зоветься характером. Вони так глибоко втискають його в душу й так нерозривно, що душа має вже на віки неначе печать того Таїнства. Тими Таїнствами є: Хрещення, Миропомазання й Священство. Про ту особлившу печать, що її сам Господь витискає у душі людей при помочі тих Таїнств говорить св. Павло: «Той же, що утверджує нас із вами в Христа й намастив нас — Бог, Він і назначив нас і дав завдаток духа в серцях» (2 Кор. 1, 22). Виразно каже «він поклав на нас свою печать», вирив у наших серцях, у нашій безсмертній душі печатку. До печатки належить щось відзначати, так щоб було можна сейчас без труду розпізнати, (печатають-таврують: вівці, корови, коні, й у той спосіб кожний господар може без труду пізнати свою власність.) Так само й Господь тими Таїнствами наче печатає-таврує — нас, відзначаючи в той спосіб як свою власність.

Той характер, це знак, який навіки остає витиснений у нашій душі і його ніяк не можна знищити ані усунути, св. Августин порівнює той незнищимий знак деяких святих Таїнств із знаком, що його здається випікали на шкірі старинних вояків. Подібно, як жовнірові не давалось другого знака, коли його відділ розбито, або коли він утік зі свого відділу, але оставляли його надалі з тим самим знаком, те саме діється й із тим знаком святих Таїнств — характером.

Характер, що його три вище згадані Святі Таїнства витискають у нашій душі, має два наслідки. По-перше він дає спромогу тому, що його одержав, виконувати відповідний, зв’язаний із даним Таїнством, уряд; а по друге відрізняє його від усіх інших людей, що цього характеру не мають. Так приміром всі люди, що мають характер таїнства Хрещення, задля нього можуть приймати всі інші Святі Таїнства. Бо через той характер Хрещення вони сталися жителями цієї інституції, яку оснував тут на землі божественний Спаситель; а тим самим мають право користати з усіх дібр, що їх ця інституція має. Той характер відрізняє заразом усіх християн від нехрещених. Подібно й характер таїнства Миропомазання дає право людям, що його приймають бути воїнами Христа й мужньо боронити Його святу віру перед нападами противників. Тим самим відрізняє тих звичайних жителів, тобто охрещених; подібно як і в туземному житті жовніри відрізняються від цивільного населення. Останній характер, що його витискає в душі дорослого вже мужчини святе таїнство Священства, надає йому владу уділяти Святі Таїнства, приносити Безкровну Жертву, й голосячи слово Боже й пояснюючи Божу науку вести поручене йому стадо до його останньої цілі — до Бога. Він відділяє його рівночасно від усіх охрещених, бо вони є лише жителями, а то й воїнами Христового царства, а він є одним із провідників.

Задля того, що ті три Святі Таїнства витискають у душі кожного, хто їх приймає незнищимий знак, їх ніяк не можна повторяти. Тому й можна їх прийняти лише раз у житті. Та й цей хто їх раз прийме, остає назавжди в цьому уряді, чи чині, аж до смерти, хоч би він і не хотів бути більше християнином, чи воїном Христа, чи священиком, чи єпископом, він ним остане на віки.

Почитання й приймання святих Таїнств

Із нашого розважання про Святі Таїнства взагалі видно виразно, як важними є вони для нашого духовного життя, для життя нашої душі. Кажеться виразно, як пожива є конечною для нашого тіла й без неї наше життя було б неможливим, так само й Святі Таїнства є конечними для того, щоб наша душа могла жити, розвиватися й зростати в ласці Божій. Очевидно не всіх Таїнств потрібно всім людям, та й деяких із них дехто не може прийняти, хоч би й хотів (щоб жінки приймали святе таїнство Священства; чи щоб здорові могли прийняти таїнство Єлеопомазання). Зате свята Церква хоче, щоб всі люди найперше гідно вміли оцінити значення святих Таїнств, тих Божих дарів, які наш добрий Отець небесний дав нам для нашого спасіння. Він хоче, щоб люди гідно почитали їх, бо їх нам вислужив Ісус Христос своїми муками й смертю, та й віддав нам їх на те, щоб ми тим легше могли йти по цій важкій дорозі до Бога. А з другої сторони свята Церква хоче, щоб ми вживали їх якраз тому, що вони дані нам для нашого вжитку. Святі Таїнства це наче джерела нашої святости, це ті небесні ліки, що можуть нам допомогти в наших недугах, і то не лише вилікувати з них, але ще й додати нових сил. Тому самозрозумілою справою повинно бути для нас, що потрібно їх уживати як можна найчастіше.

Ми повинні уживати передусім двох Таїнств, без яких справді не можемо вести духового життя, а саме святої святого таїнства Покаяння й Пресвятої Євхаристії. Бо ми всі люди грішні, ми й далі грішимо, хоча й стараємося не грішити, тому що ми такі немічні. Тож ми повинні, як тільки можна найчастіше, приходити до Христа, до того джерела, щоб з нього зачерпнути життя для нашої душі. А якщо навіть ми зуміли повздержатись від важкого гріха, то щоб принайменше позбутися тих налетів легкого гріха, того пороху, який насідає на нашій душі й поволи робить нас байдужими до всього, а тим самим приготовляє до дальших важких упадків. Там у цьому Таїнстві вибілюємо знову нашу душу й набираємо нових сил до дальшої боротьби з гріхом. Таїнство Покаяння помагає також багато проти покус, бо Диявол видячи, що своїми нашептами не тільки не зводить душі на манівці, але противно побуджує її до упокорення, сейчас покидає її й перестає спокутувати. Відносно знову до Пресвятої Євхаристії, то що ж може бути більш піднесеного, що більше пожаданого для нашої душі, як спромога приймати до неї самого Бога? Бо в цьому Таїнстві Він сам приходить до нас, вибирає нашу душу за мешкання й перебуває в ній. Ісус Христос сам сказав: «Хто їсть моє тіло й п’є мою кров перебуває в мені, а я в ньому. Як післав мене живий Отець і я живу Отцем, так і хто їсть мене, той і житиме мною» (Йо. 6, 56). Або на іншому місці: «Коли хто любить мене, слово моє хоронитиме, і мій Отець любитиме його й до нього прийдемо й оселю в нього зробимо» (Йо. 14, 23). А хто ж виявить Йому любов краще, як не той, що приймає Ісуса часто у пресвятому таїнстві Євхаристії? Хто краще хоронить Його слова, що на стільки місцях записані в Святім Письмі: «прийміть і їжте моє Тіло, пийте мою Кров», як не той, що старається як можна найчастіше приймати Його до свого серця? Бо в цьому таїнстві Він дає душі приймаючого вже не свою ласку, але сам Бог у Пресвятій Трійці сходить до душі й там у ній поселяється. А якщо в душі мешкає само джерело життя, тоді вона ніяк не потребує боятися смерти.

Тому свята Церква не даром закликає всіх вірних до частого уживання святих таїнств, а передусім таїнства Покаяння, бо вона привертає завмерле життя душі і таїнства Євхаристії, бо вона дає душі самого Творця у Пресвятій Трійці.