Папа Пій XI
Апостольський лист
QUAS ANTE ANNOS
з нагоди Міжнародного Конгресу у Познані на честь Христа Царя.
Велику радість принесло нам твердження, що на ниві цілої Церкви незлічені плоди принесла Енцикліка "Quas Primas" про царську владу Нашого Спасителя і про встановлення свята Христа Царя, яку Ми проголосили майже дванадцять років тому. Серед інших плодів Нашого послання особливе задоволення приносить нам дуже мудра і спасенна ухвала певної групи духовних, які вирішили час від часу скликати на честь Христа Царя особливі Конгреси, які мають виняткове завдання: досліджування способів реалізації Наших думок у цій справі, а саме, щоб царська гідність Нашого Спасителя була всіма визнана і, щоб публічне життя усіх народів піддалося солодкому царюванню Божественного Царя. Скромними були масштаби чотирьох перших з’їздів, тим часом п’ятий Конгрес, який збирається в найближчому місяці червні, у важливому місті Познань, згромадить з усього католицького світу численні сонми тих, які гаряче прагнуть Христового царювання.
Власне з цим міжнародним характером вітаємо познанський Конгрес. Якщо вороги Христа і Його царювання нічим не нехтують, щоб своєю ненавистю заразити увесь світ, чи ж не є необхідним, щоб в один вогонь склали свої думки і старання і щоб без огляду на свою національну приналежність в одну спільну армію на захист Христа зосередили ті, для яких приналежність до Його Царства є щастям і гордістю? Шляхетній ініціативі з’їзду додає достоїнства та обставина, що познанський Конгрес вирішив спрямувати свої напрацювання до мети, щоб від народів відвернути це ганебне зло і цю страшну небезпеку, якими є безбожні комуністичні засади і підступи, які ми останнім часом засудили перед обличчям Церкви і всього людського роду Енциклікою "Divini Redemptoris". Немає справи, яка б у такому ступені могла і повинна займати людський розум, і яка б такою самою мірою могла б запалити серця слуг Христа Царя, як це жахливе і огидне видовище, яке відбувається на очах сучасного світу. До вражаючих розмірів зростає гординя тих, котрі вигадуючи марні речі проти Господа і проти Христа, виносяться над усе, що Боже і святе, намагаючись усунути з земної кулі саме Ім’я Сотворителя і згадування про Бога, щоб повністю рухнуло і без сліду пройшло Боже Царство, яке Христос набув власною кров’ю. Чи є відповідальний громадянин цього Царства, якого б вид цього лукавства не потряс? Чи є серед християн хтось, хто б не кинувся наполегливо захищати пресвяті закони Божого Спасителя, нахабно осквернені і розтоптані наступаючим щільним фронтом перевертнів? Не можна, однак сумніватись, що Той, якому дана усяка влада на небі і на землі, і Котрий на свій розсуд забирає дух князям і руйнує їх як гончарний посуд, може без нічиєї співучасті піднести руку на своїх зарозумілих ворогів і приборкати їх гординю. Коли, однак, наймилостивіший Господь не вагався призвати сотворіння до участі у своїх планах і ділах, необхідно активізувати усі сили і нічого не занедбувати, що з нашого боку могло спричинитися до безумовного і повного тріумфу найсвятішої справи. А кому ж найбільше пристає готувати цю перемогу і забезпечувати божих лицарів у духовну зброю, як не Конгресові, який перед світом підіймає царські прапори Христа? Нехай, отже, достойний познанський З’їзд не відступає перед жодними труднощами, розуміючи, що не можна робити нічого більш важливого, ніж служити з усіх сил великій справі, від якої повністю залежить майбутня доля світу. Якщо будь-коли, а особливо сьогодні не у слові, але у силі є Боже Царство. Хто по-справжньому Його прихід любить не словом і не язиком, але вчинком і правдою, є співзвучним з псалмоспівцем, який говорив: Час діяти, Господи, порушили закон твій! Намагайтеся, отже, добре дослідити сили ворогів Христових і проникнути в їх спосіб діяльності і їх підступні плани! Беручи до уваги те, що католики до цього часу зробили і встановіть ясно причини, через які так славетним поривами не відповідали очікувані результати. Обдумайте і вкажіть найбільш ефективні методи праці, які ревні діячі Католицької Акції зможуть надалі успішно застосувати у щоденних зустрічах з безбожництвом. Передусім, це собі усвідомте і до цього прагніть з усією ревністю своїх обітниць і прагнень, а саме це потреба, щоб Він царював і то царював у такому масштабі, щоб своєю благодаттю не лише формував душі індивідів, щоб за посередництвом відданих собі апостолів, які б цілковито поглибили Закон досконалої свободи, пронизав Своїм духом публічні справи і керував ними у правді і справедливості. Бо не правителям темряви цього світу, але Йому, єдиному і несмертельному Цареві віків, сказав Бог: дам тобі народи у спадщину і кінці землі тобі в посілість. Тому що до тепер актуальною є Наша думка, тому взиваємо не лише познанський Конгрес, але усіх тих, котрі б де не виконували творче служіння як добрі лицарі Ісуса Христа, щоб присвячуючи себе і свій комфорт, плекали гармонію і злагоду, виконували розпорядження і вимоги церковної Ієрархії, з’єднані духом любові і миру помножували свої сили і зміцнювали їх аж до отримання повної перемоги. Отже, в гору вознесіть думки і серця, бо коли б зблідли величні ідеали, які дають політ і творче натхнення благородним душам, опустилися б руки і ослабів би дух у тяжкій боротьбі за Бога. У величних намірах утверджуйте свою волю і не вагайтеся за прикладом Апостола йти на авансовий труд, рішучі дії і нести великі жертви; адже, ми увійшли у часи, в яких лише справжні герої здобувають вінець перемоги. Зрештою, ваше апостольство їх окрилює міцною християнської надією, яку не зможуть ані зневіра, ані розчарування. Адже з Вами є Той, який є захисником для спасіння, і який один так владно збуреним хвилям наказувати може, що вмить настає велика тиша. Більше того, Божественним натхненням зростають, особливо в рядах католицької молоді, легіони апостолів, любов’ю так тісно з’єднаних з Господом Христом, що для свого Царя готові на будь-яку втому, на кожну жертву, на героїчну смерть. Нехай, отже, понадземна ідея Христового Царства, огортає уми вірних і нехай як знак заклику, винесений понад народами, згромадить людство під прапором Князя земних царів. Він, адже, прийде швидко, а Його відплата є з Ним, як Йому передав Отець, так і Він передасть Своє Царство тим, які непохитно вистоять біля Нього, навіть у спокусах.
Виражаючи гаряче прагнення, щоб познанський Конгрес, як і зїзди, які після нього відбудуться, розпочинали свою працю у дусі, про який ми вище згадали, не можемо поминути мовчанням особливу обставину, яка є щасливим пророцтвом на майбутнє. Перший Міжнародний Конгрес Христа Царя відбудеться у країні, яка справедливо названа і дійсно є оплотом християнства. На цій землі, яка від святих Єпископів Войцеха, Станіслава і Йозафата аж до підляських Мучеників за католицьку унію так часто була зрошувана мученицькою кров’ю, на цій землі, яка була матір’ю стількох святих шанованих у цілій Церкві, таких як: Ян Кантій, Яцек, Казімєж, Ядвіга і ангельський Станіслав Костка, на цій землі, яка протягом віків аж до наших часів так часто громила неприятелів Христа, які зухвало покладалися на власні сили і не дивлячись на наїзди єресі і схизми зберегла зрілу католицьку віру і віру гарячу, наочним свідком якої Ми були тричі, коли у Вас виконували місію Апостольського Нунція; на цій польській землі будете класти фундамент під нові справи Провидіння на честь Христа Царя. Нехай Божа Благодать зміцнить, утвердить і щедро помножить результати Ваших намірів, запевняючи успіх всього, що будете чинити і вирішувати, як задаток Божих дарів і світла уділяємо Апостольського Благословення у Господеві Тобі, Улюблений Наш Сину, як і усім Кардиналам, Єпископам, достойним представникам державної влади і усім вірним, які звідусіль на Ваш Конгрес прибудуть.
Написаний у Римі, у св. Петра, дня 3 травня, в Урочистість Знайдення Святого Хреста і в щорічне свято Пресвятої Діви Марії, Цариці Польської Корони, 1937 року, шістнадцятого нашого понтифікату.
Пій XI, Папа
